Храм – це Божий дім, це дім для розмови із Творцем, а не ринок чи соціальні приміщення, в який панує світськість.
Ввійшовши до єрусалимського храму, де продавались різні речі та обмінювались гроші, Ісус визнав, що це місце було наповнене ідолопоклонниками, тобто людьми, які були готові служити ідолу-грошам, замість справжньому Богу. За грошима стоїть ідол, а ідоли завжди зроблені із золота; і вони поневолюють людину.
А як ми поводимось у наших святинях, у наших храмах? Чи вони насправді є Божими домами, місцем зустрічі з Господом, домами молитви? Чи священики сприяють у цьому чи, навпаки, – прирівнюються їх до ринку?
В деяких храмах існує список цін за уділення Святих Таїнств. Навіть необхідність утримання храму та інші видатки не можуть виправдовувати таку поведінку, бо пожертва за уділені Святі Таїнства повинна бути добровільною: скільки хто може і скільки бажає пожертвувати.
Не так страшно, коли в нашому серці є гріх, бо Господь милосердно прощає нам наші гріхи, проте, страшно, коли в ньому перебуває ідол, коли людина зіпсована грошима. Осердям зіпсуття, корупції, є саме ідолопоклонство: запроданість свого серця божкові-грошам, божкові-владі.
За матеріалами: vaticannews.va
